Сергій Вікторович Жадан — поет, прозаїк, автор есе, перекладач і організатор культурних заходів, таких як літературні фестивалі, рок-концерти, театралізовані вистави та акції громадянської непокори. Для кращого розуміння сучасної української літератури рекомендуємо ознайомитися з його збірками віршів, розповідями та романами, відзначеними міжнародними літературними нагородами.
Твори Сергія Жадана є відображенням ключових подій його епохи. Вони відтворюють розпад СРСР, надії та розчарування, блукання розуму, війну і пошуки шляхів виходу з кризи. Всі ці аспекти розглядаються через призму людської особистості, яка є живою, роздумливою, повною любові і страждань, адже вона намагається знайти підтримку в цьому нещадному світі.
Від лютого минулого року ця глибока пекуча лінія проходить через книжки, вистави, фільми, музичні партії. Час розламався навпіл, він почав маркуватися ось цим «до» і «після». Після 24.02, видавалося, поезія звучить недоречно. Мені теж здавалося, що вся ця історія лишилася в минулому, що в цьому часі, в цій реальності вірші звучать непереконливо, що мова не надається до опрацювання, що саме письмо слід перевигадувати і що займатися цим має хтось інший, колись пізніше, не тепер, не тут. Але минуло кілька місяців від початку великої війни – і мова почала повертатися.
"Скрипниківка" — це назва найновішої поетичної збірки від Сергія Жадана. Видавництво MeridianChernowitz позначає новий збір поетичних творів одного з найвідоміших українських письменників як поетичний щоденник. Процес створення цієї збірки розпочався весною 2021 року.
"Вірші на зламі епох часто втрачають свою автономність і дедалі більше нагадують щоденники, — розповідають у видавництві. — Що можна знайти в новому поетичному щоденнику Сергія Жадана? 50 і 1 вірш, писані до і після великого вибуху, зібрані разом, поєднані відчуттям мови, яка так болюче зникає, але потім обов’язково повертається. Нанизані на нитку голосу, узалежнені від звучання, вони, ці вірші, лишаються приватною, рваною хронікою двох останніх років — наповнені снігом, співом, правописом, любов’ю".
До книги будуть включені 20 авторських фотографій Сергія Жадана.
У назву збірки внесено поняття "скрипниківка", яке стосується правопису української мови, створеного в 1925—1928 роках та схваленого Миколою Скрипником, тодішнім наркомом освіти УСРР. Якщо ви хочете дізнатись більше про походження назви - рекомендуємо переглянути відео про український правопис.
А поки ми чекаємо на надходження нової збірки, пропонуємо почитати книжки Сергія Жадана, що вже представлені в бібілотекці. Також принагідно нагадуємо, що маємо кнжки автора французькою мовою, які ви можете рекомендувати своїм друзям для ознайомлення зі світом сучасної украінської літератури і для подальшого обговорення прочитаного.
«Месопотамія» за змістовним наповненням — це дев’ять прозових історій і тридцять віршів-уточнень. Усі тексти цієї книги — про одне середовище, герої переходять з історії в історію, а потім — у вірші. Філософські відступи, фантастичні образи, вишукані метафори й специфічний гумор — тут є все, що так приваблює у творах Сергія Жадана. Історії Вавилона, переказані для тих, хто цікавиться питаннями любові і смерті. Життя міста, що лежить поміж рік, біографії персонажів, які б’ються за своє право бути почутими й збагнутими, хроніка вуличних сутичок і щоденних пристрастей. Освідчення і зради, втечі і повернення, ніжність і жорстокість.
«Ворошиловград» («La Route du Donbass») «Телефони існують для того, щоб ними передавати різні неприємності. Я знаю про що я говорю. Все житя я боровся з телефонними апаратами, хоча й без особливого успіху ».
Герман живе у великому пострадянському місті. Певна доля тверезої іронії допомає йому обійти стороною махінації його друзів. Одного дня, дзвінок телефону приносить йому звітску про те що його брат, власник станції технічного обслуговування, зник. Герман відправляється на його пошуки. На місці, він наштовхується на працівників СТО, закохується в бухгалтера, Ольгу, намагається спасти станцію техобслуговування від лап олігархів... Пізніше він розуміє, що саме гра в цій неймовірній подорожі і є життям.
У цьому меланхолійному і жорстокому романі в дусі Easy Rider, Жадан перетворює регіон Донбасу на фантастичну землю, де перш за все відчувається запах свободи. Згадуючи степових кочівників, безмежні кукурудзяні поля, він показує нам країну з «веселим» безладом.
"L’internat" («Інтернат») — глибокий та захопливий роман, який відбив бачення автора життя в зоні АТО, його драму проблеми вибору та самоідентичності, національної психології та патріотизму, радикальних поглядів та ліберальної байдужості.
Це не роман-епопея, яка покликана стати панорамою того, що відбувається на Сході України. Це локальна історія одного звичайного шкільного вчителя — його прагнень, мотивації та цілей перед небезпекою, коли за лічені години може помінятися історія і твоє місце в ній. Книга також про цілий регіон, який вже звикли вважати окремим, але все одно продовжують за нього боротися.
«Ефіопія» — книга про маршрути, якими рухаються кур'єри, приносячи добрі новини й поєднуючи між собою громади відступників, грабіжників та репатріантів. Вірші та есеї, вміщені в книзі, є збіркою переказів про життя та небезпечні пригоди видатних мандрівників, державних злочинців, церковних діячів, духовних лідерів, кримінальних авторитетів, нелегальних емігрантів, членів спілки письменників та інших неврівноважених осіб.
«Депеш Мод» — «непричесана» і жорстка історія входження в серйозне життя. Дія твору відбувається у червні 1993 року. Троє друзів мусять терміново знайти четвертого, який зник у невідомому напрямку, і повідомити йому про самогубство вітчима. Саша Карбюратор повинен встигнути на похорон… Що це: пронизливий ліричний текст? стьоб? практичний довідник для нонконформіста і лівого терориста? релігійний роман? роман-знущання? «Депеш Мод» тільки з першого погляду скидається на галюцинацію напівголодного студентика, насправді це строкатий портрет перехідної доби і покоління, яке зависло в жорстокому міжчассі дев’яностих.
"Біґ Мак. Перезавантаження" - це історія друзів, які вирушають у мандрівку Західною Європою. Подорож - це завжди зустрічі, і часто досить дивні: митці, дисиденти, диваки, наркомани... Ці герої вже відомі, їхні історії зі щасливим кінцем давно переказані. Але, на думку автора, головне - нічого не забути. Бо забуття - це найбільша зрада, якої ніхто й ніколи не пробачить. Тому тепер - це Перезавантаження.
У нас є багато цікавого, тож заходьте почитати!
Comments