Багато літераторів, поетів і художників відомі не за своїми справжніми іменами, а за псевдонімами. Це може бути обумовлено різними мотивами: хтось вважав своє ім'я недостатньо ефектним, хтось прагнув передчасно "відокремити особистість творця від його творчості", хтось не хотів бути розстріляним, а хтось обрав цей шлях з абсолютно невідомих причин. Традиція використання псевдонімів має довгу історію.
Наприклад, більшість відомих українських письменниць та поетес минулого століття відомі не за своїми офіційними іменами. Зазначимо такі приклади, як Леся Українка, Марко Вовчок та Олена Пчілка. Сьогодні ми поговоримо про псевдоніми в українській літературі.
Серед псевдонімів в українській літературі є ті, які відомі всім, але справжні імена письменників не кожен може назвати відразу. Щоб полегшити вам це завдання, ми пропонуємо перелік видатних українських письменницьких псевдонімів разом із справжніми іменами авторів:
Панас Мирний - Рудченко Панас Якович
Олександр Олесь - Кандиба Олександр Іванович
Іван Карпенко-Карий - Тобілевич Іван Карпович
Григорій Квітка-Основ'яненко - Квітка Григорій Федорович
Марко Вовчок - Віллінська Марія Олександрівна
Іван Нечуй-Левицький - Левицький Іван Семенович
Микола Хвильовий - Фітільов Микола Григорович
Остап Вишня - Губенко Павло Михайлович
Іван Багряний - Лозов'ягін Іван Павлович
Леся Українка - Косач (за чоловіком - Квітка) Лариса Петрівна.
Олег Ольжич - Кандиба Олег Олександрович
Григорій Косинка - Стрілець Григорій Михайлович
Власне на створення цієї публікації нас надихнуло відео від Бібліодвіж. Згадаємо деякі псевдоніми звідти.
Народилася Ольга Петрівна Драгоманова-Косач – так звучить справжнє прізвище Олени Пчілки, у місті Гадяч, у родині дрібного дворянина та юриста Петра Якимовича Драгоманова. Про походження псевдоніма Олени Пчілки нам відомо з інтерв'ю з її дочкою Ізідорою Косач-Борисовою. За її словами, батько часто порівнював матір із працелюбною бджілкою, яка збирає український фольклор по крихтах, як бджоли збирають нектар. Та й сама письменниця любила бджіл – навіть самостійно працювала на пасіці, коли така нагода була. З «ім'ям» дещо складніше. За словами Ізидори, на волинщині «Ольга» та «Олена» часто вважалися різними варіантами одного імені.
Причина, чому Лариса Косач взагалі почала використовувати псевдонім Леся Українка невідома. Можливо, це обговорювалося в особистому листуванні з численними друзями, але ці тексти були втрачені, або навіть цілком спрямовано знищені під час періоду існування Радянського Союзу. Однак з самим псевдонімом Леся Українка справа прозоріша. «Леся» - пом'якшена та зменшувально-пестлива версія імені «Ларіса». Саме так майбутню письменницю та поетесу називали вдома. А «Українка» – на честь дядька, Михайла Драгоманова, який використав псевдонім «Українець». Так, так, того самого Драгоманова, на честь якого названо Національний педагогічний університет, та якого дуже не люблять наші «східні сусіди» за все те, що той зробив для розвитку національної самосвідомості українського народу.
Іван Нечуй-Левицький мав багато псевдонімів, крім цього, власне - Нечуй-Левицький, Баштовий, О. Криницький, Гр. Гетьманець, А. Глаголь. Справжнє ім'я: Іван Семенович Левицький (за версією Валер'яна Підмогильного, через непрості стосунки з батьком – сільським священиком, автор обрав собі псевдонім «Нечуй», щоб отець Семен не чув про сина-письменника). Інша версія, що псевдонімом письменник обрав прізвище козацького полковника, героя «Думи про Нечуя». Схожим чином обрав собі псевдонім Іван Карпович Тобілевич. В історію він увійшов як Іван Карпенко-Карий, у якому поєдналися ім'я його батька та прізвище улюбленого героя із п'єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля» Гната Карого.
Марія Олександрівна Вілінська – саме так звучало справжнє прізвище Марко Вовочок, народилася у селі Екатеринославське Орловської губернії у родині дрібних поміщиків. Точне походження псевдоніму невідоме. Але більшість біографів притримуються двох версії походження псевдоніма. Перша – «трансформація прізвища». Маркович – марко-вичка – Марко Вовчок. Друга – на честь подільського села Вовчок, де Марія та її чоловік збирали фольклорні дані. Але є й інша версія винекнення псевдоніму. Письменниця познайомилася з Пантелеймоном Кулішем, який вигадав "Марко Вовчок", поєднавши прізвище чоловіка Марії з її "вовкуватістю" у спілкуванні. Ганна Барвінок, дружина Пантелеймона Куліша, згадувала про неї: "…Була мовчазна, мало говорила, так що трудно було узнати її розум. Може, од того Куліш назвав її "Вовчком", що вона наче злякана, мовчуща!". Попри славетний псевдонім, який наразі знає майже кожен українець, сама письменниця люто ненавиділа це "прізвисько".
Іван Багряний (справжнє прізвище – Іван Лозов'ягін з роду Лозов'яг) обрав псевдонім, як припускають, під впливом захоплення творами Миколи Хвильового – в текстах його улюблений епітет «багряний» виражав революційно-романтичне поривання). Мав безліч псевдонімів – від «Сорок Сорок» до «Дон Кочерга». Це: І.Багряний, М.Багряний, М.Василенко, М.В., С.Дорошенко, Дорошенко, В.Залуцький, Дон Кочерга, С.Кучер, І.Полярний, І.Рябовол, П.Січинський, С.К., Сорок Сорок, С.С., О.Турчин тощо. Свою першу книжечку «Чорні силуети»: Іван Багряний видав під прибраним іменем І.Полярний.
Доречі Микола Хвильовий це ж теж псевдонім. Інші його ж псевдоніми — Юлія Уманець, Стефан Кароль. Справжнє ім'я — Микола Григорович Фітільов.
Псевдонім Панас Мирний вперше був використаний при друкуванні оповідання “Лихий попутав”. Панас Рудченко, пишучи свої твори під псевдонімом, ніколи не публікував своє фото та не прагнув до слави, уникаючи виявлення перед жандармерією. У той час, коли українська мова була заборонена, і авторів переслідували, Рудченко був змушений приховати свою особистість за псевдонімом. З дитинства Панас Мирний відрізнявся тихістю, замкненістю та не зацікавленістю у конфліктах. Його сестра згадувала: "Був дуже мирним". Можливо, через цю рису свого характеру обрав саме цей псевдонім. Доходило до курйозів: кілька разів поліція шукала бунтівного українського діяча, що нібито перебував на нелегальному становищі, навіть не припускаючи якогось стосунку Панаса Мирного до дійсного статського радника Рудченка. Брат Мирного Іван працював під пседонімами Кивайлголова, Руїна, Білик. Думаю, цей мирний агент 007 заслуговує навіть окремої публікації, адже його псевдонім розсекретили вже по смерті...
Наостанок пропонуємо Вам пограти у віртуальну гру та перевірити, скількох письменників Ви впізнаєте за власними іменем.
Comments