Гурт західних інтелектуалів, до якого входить письменники Галя Аккерман, Джонатан Літтелла та інші пропонують назвати бульвар Ланн, де розташоване російське посольство у Парижі, іменем Вікторії Амеліної, української письменниці, яка загинула у червні 2023 року під час бомбардування у Краматорську, повідомляє Le Monde.
“Історію завжди пишуть переможці, – зазначає популярний французький часопис. – Це можна побачити в назвах вулиць Парижа та всіх столиць і міст світу. Письменники, генерали, політики, герої Опору та річниці історичних подій формують пам’ять країни – пам’ять, яка, звичайно, може бути оскаржена, залежно від ідеології можновладців та їхнього бажання закарбувати в колективній свідомості імена героїв минулого, необхідні для сакралізації подій або гравців, які формують націю”.
Le Monde нагадує, що 15 березня 1957 року, менш ніж через рік після Будапештського повстання в Угорщині проти режиму, підтримуваного СРСР, паризька мерія вирішила перейменувати вулицю Шатодун у 9-му окрузі Парижа на площу Лайоша Кошута (1802-1894), героя Угорської революції 1848 року.
Тоді саме поряд з цією площею розташовувалася національна штаб-квартира Французької комуністичної партії. “Паризькій мерії знадобилася певна мужність, щоб змінити адресу штаб-квартири партії, підпорядкованої Москві, яка зачавила в крові народне повстання проти диктаторського режиму. Символізм був потужним, – наголошують автори звернення. – З 24 лютого 2022 року Україна стала ареною та жертвою тотальної імперіалістичної війни під проводом Росії. Це перша війна такого масштабу в Європі з часів Другої світової війни, яка супроводжується масовими вбивствами цивільного населення, систематичним руйнуванням економічної інфраструктури та екологічними катастрофами.
Європейський Союз і США продемонстрували, нехай і з запізненням, свою ефективну підтримку Україні. Але символи також мають вагу. Посольство Росії у Франції розташоване на бульварі Ланн, у 16-му окрузі Парижа. Тому ми урочисто просимо Паризьку мерію перейменувати цей бульвар на честь Вікторії Амеліної, української письменниці та дослідниці злочинів російської армії в Україні, – за прикладом того, як проспект Бель-Ер був перейменований на проспект Анни Політковської в 12-му окрузі”
Вікторія Амеліна — українська письменниця, лавреатка премії Конрада, членкиня українського ПЕН, а також документаторка воєнних злочинів в організації Truth Hounds. Незабаром друком вийде її перша нон-фікшн-книжка англійською мовою War and Justice Diary: Looking at Women Looking at War, в якій Вікторія розповідає про українських жінок, котрі документують воєнні злочини, та їхнє життя під час війни
"Вікторія Амеліна від весни 2022-го займалася збором матеріалів "для Гааги": поїздки, зустрічі з людьми, інтерв'ю під запис і без запису, все — на межі душевної витривалости... Минулої осені, коли ми востаннє мали нагоду спокійно посидіти й поговорити за келихом сухого червоного, я казала Віці, що вона має колись зробити з цього книжку, і не одну — має стати "нашою Славенкою Дракуліч", і що я дуже, дуже чекатиму від неї на таку книжку..." — описує діяльність Вікторії Амеліної її колега Оксана Забужко.
Разом з делегацією кампанії "Тримайся Україно!", яку розпочали іспаномовні письменники та митці Латинської Америки, Амеліна під час обстрілу перебувала у ресторані "Ріа", куди влучила ракета. Після поранення лікарі чотири дні боролися за її життя, проте в неділю ввечері Вікторія померла.
У письменництво львів’янка Вікторія Амеліна прийшла зі світу IT. Успішна програмістка та керівниця у міжнародних IT компаніях, у 2015-му залишила кар'єру в IT, аби зосередитися на письменницькій та громадській роботі. Вона - засновниця Нью-Йоркського літературного фестивалю в Україні, який вперше пройшов у містечку на Донеччині у жовтні 2021-го.
Своїми спогадами ділиться і Ірина Цілик: "Щось мене добив той факт, про який я не знала: Віка виграла важливу письменницьку резиденцію, була відібрана з тисячі інших кандидатів і мала їхати в Париж на рік. Її друзі пишуть, що вона дуже переживала й вагалася, чи їхати, мовляв, як це виглядатиме під час війни, але її проєкт передбачав роботу над книжкою свідчень про злочини Росії! Вона вже знайшла там житло, обрала школу для сина, з яким нарешті хотіла побути разом як слід... Але я все думаю — ось ще одна ненаписана сильна книжка. Ще одне "розстріляне відродження" українців, поки російські митці везуть на всі можливі майданчики свої безцінні голоси, щоб у більшості своїй не свідчити ними про злочини своєї країни та її імперську гнилу душу, а бідкатися знову і знову про власні "страждання". Ненавиджу. Книжка Віки, якій не судилося бути написаною, — ще одна величезна втрата для української культури".
З Каталіною Гомес Анхел, яка є кореспонденткою іспаномовної редакції "Франс24" та висвітлює конфлікти, Вікторія познайомилася у січні цього року у колумбійській Картахені, де вони обоє брали участь в одній з панелей, присвячених Україні. Вже за півроку Саме Каталіна була поруч з Вікторією в момент її поранення у Краматорську.
До цього разом вони їздили до донецького Нью-Йорка.
Каталіна каже, Амеліна робила неймовірну роботу не лише як письменниця, але й як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях. Вікторія працювала на сході, півдні та півночі України. У Капитолівці на Ізюмщині саме вона знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.
За словами Каталіни, саме цей людський вимір війни допомагає боротися з російською пропагандою та доносити світу правду.
Вікторія Амеліна померла 1 липня у лікарні в Дніпрі. Шматок металу пошкодив череп і вона дуже швидко знепритомніла. Лікарі боролися за її життя, але важкі поранення були несумісні з життям. Вона стала 13-ю жертвою цинічної російської ракетної атаки на Краматорськ 27 червня. Російські війська підло вдарили по багатолюдному ресторану "Ріа" ракетою «Іскандер».
Comentários